Що таке облігації?

На фондовому ринку облігаційні інструменти вважаються своєрідною альтернативою банківському вкладу. Вклав гроші в папір ─ отримуй відсотки. На перший погляд ці інвестиції схожі, але в облігацій є безліч нюансів. Це більш ризикований і складний інструмент, порівняно з депозитом.

Навіщо потрібні облігації?

Більшість консервативних інвесторів включають облігації у свій інвестиційний портфель. Адже ці фінансові інструменти мають передбачувану прибутковість. Розбираємо, що таке облігації, навіщо вони потрібні?

Облігація (лат. obligatio — зобов’язання) — це борговий емісійний цінний папір (нота, бонд) з фіксованою прибутковістю. Утримувач такого паперу має право на отримання відсотків та його номінальної вартості у встановлений строк.

Якщо висловлюватися простими словами, то облігація ─ це форма кредиту або боргова розписка, яку кредитор видає позичальнику. Кредитором стає власник паперу, а боржником ─ компанія-емітент, що випустила бонд.

За надання грошей у користування інвестори отримують відсотки понад позичену суму. Облігаційні виплати бувають разовими і періодичними. Бонди можуть погашатися не тільки грошима, а й цінними паперами, активами, майном.

Шляхом випуску облігаційних позик корпорації та уряди залучають фінансові кошти. Держоблігації відіграють важливу роль в економіці, оскільки виконують такі функції:

• наповнення бюджету, формування державного боргу;
• проведення грошово-кредитної політики;
• залучення іноземної валюти;
• регулювання рівня інфляції;
• залучення вільних коштів для виконання економічних програм.

Цінні папери з фіксованим доходом посідають вагоме місце в портфелі інвестора. Бонди допомагають збалансувати ризики. Наприклад, компенсувати волатильність акцій, що входять у портфель, або пом’якшити удар під час падіння фондових ринків. Включення сходів облігацій до портфелю дає змогу сформувати постійний потік доходів.

Як працюють облігації?

Робота облігаційного ринку може здатися трохи заплутаною. Однак, щоб у ньому розібратися, інвестору-початківцю достатньо засвоїти кілька основних понять.

У цьому розділі розповімо, у чому сенс угод з облігаціями, як це працює на конкретних прикладах.

Облігації мають кілька загальних аспектів, з якими мають бути знайомі інвестори.

• Дата випуску — це дата, коли облігація випущена і за нею починають нараховуватися відсотки.
• Дата погашення — дата виплати основної суми боргу за облігаційною позикою.
• Номінальна вартість — ціна паперу на момент емісії, виходу на ринок. Це сума, яку власник бонда отримає в момент його погашення. На підставі номіналу обчислюється купонний платіж.
• Купон — річна відсоткова ставка або грошова виплата власнику від емітента, встановлена ​​у відсотках від номінальної ціни. Зазвичай виплачується раз на півроку чи поквартально.
• Ринкова ціна — це вартість цінного паперу на вторинному ринку. Цей показник коливається під впливом попиту та пропозиції. Тому папір може торгуватися за ціною вищою або нижчою від номіналу.
• Прибутковість — ставка дисконтування, яка пов’язує грошові потоки за облігацією з її поточною ціною.

Більшість облігацій мають номінал 1000 доларів, євро, гривень або рублів (залежно від країни випуску). Номінальна вартість зазвичай фіксована, але буває змінною. Наприклад, номінал ОФЗ-ІН, що випускаються в РФ, залежить від показника інфляції та індексу споживчих цін.

Ринкову ціну виражають у відсотках до номінальної вартості. Наприклад, єврооблігація на суму 1000€ коштує 105%, отже, покупець повинен заплатити за неї 1050€.

Приклад 1

Інвестор придбав ощадну облігацію на суму 10 000$ зі строком погашення 10 років та ставкою купона 5%. Щороку протягом 10 років він отримуватиме купонну виплату 500$.

10 000$ × 5% = 500$ – дохід за 1 рік

500$ × 10 = 5000$ – дохід за 10 років

Після завершення 10-річного терміну початкову номінальну вартість у розмірі 10 000$ буде повернуто інвестору.

Приклад 2

Припустимо, Coca-Cola Co. вирішила позичити в інвесторів 10 мільярдів доларів, щоб придбати чайну компанію в Азії. Через інвестиційний банк корпорація розмістить 10 мільйонів облігацій із номіналом у 1000$. Ставка купона – 2,5% річних. Погашення відбудеться за 10 років. Відсотки виплачуватимуть раз на півроку.

Купонний дохід становитиме:

1000$ × 2,5% = 25$ — при виплаті щорічно;

25$ ÷ 2 = 12,50$ — платіж раз на 6 місяців.

Якщо проект буде успішним, після закінчення 10 років номінальну вартість 1000$ буде виплачено за всіма паперами.

Які бувають види облігацій?

Стати компетентним інвестором на облігаційному ринку допоможе вивчення видів бондів. У цьому розділі розберемо класифікацію облігацій.

Облігації класифікують за більш ніж 10 різними ознаками: термін обігу, категорія емітента, валюта випуску, тип доходу, цілі емісії, забезпечення тощо.

Термін погашення – це дата, коли основна або номінальна сума облігаційної позики виплачується інвесторам. Отже, зобов’язання компанії-емітента закінчуються, як і період служби боргового паперу.

Облігації з фіксованим терміном дії поділяються на:

• короткострокові (до 1-2 років);
• середньострокові (близько 3-5 років);
• довгострокові (понад 5-7 років).

У дужках наведено приблизні періоди, вони різняться залежно від країни, де випускаються фінансові інструменти.

Бонди, які не мають фіксованих термінів, бувають такими:

• безстрокові (період погашення може бути додатково встановлений емітентом);
• відкличні або до запитання (дають емітенту право на достроковий викуп з виплатою невеликої премії до номіналу);
• відстрочені (дають емітенту декларація про відстрочку погашення);
• продовжувані (дають змогу інвестору продовжувати термін дії паперу й отримувати відсотки за цей період);
• з правом погашення (дозволяють інвестору повернути папір емітенту до завершення терміну його дії).

Відкличні бонди зазвичай мають більш вигідні купонні ставки, ніж продовжувані.

Хто може випускати облігації?

Далі розглянемо групи класифікації облігаційних інструментів за типом емітента.

Боргові папери поділяються на 5 категорій, залежно від типу емітента.

1. Корпоративні облігації, у тому числі комерційні із закритою підпискою, випускаються юридичними особами для фінансування бізнесу. Приклади в США — Marriott Int’l’26, Owens Corning’26, Oracle Corp’26. РФ — ПІК БО-П03, КІВІ Фінанс-001Р-01, ДитСвіт BO05.
2. Державні облігаційні позики урядів різних країн. Держоблігації — це найбільш безпечні та ліквідні боргові активи. Уряди, зазвичай, більш стабільні, ніж корпорації, оскільки можуть підвищувати податки для оплати своїх зобов’язань.
   • США — казначейські векселі Bills, Notes, Bonds, папери із захистом від інфляції TIPS, STRIPS та інші.
   • Украина — ОВДП.
   • РФ — ДКО, БОБЕР, ОФП.
3. Муніципальні облігаційні позики випускаються регіональними органами управління, штатами, областями, муніципалітетами міст.
4. Агентські папери випускають організації, пов’язані з державою. Наприклад, у США позики Федерального житлового управління (FHA), Федеральної іпотечної асоціації (Fannie Mae).
5. Інвестиційні та структурні облігації випускаються банками, брокерами, керуючими компаніями. Мета випуску — вкладення грошей інвесторів у портфелі цінних паперів.

Ось статистичні дані про склад облігаційного ринку та його емітентів.

За оцінками ICMA, на серпень 2020 р. загальний розмір світового боргового ринку у доларах США становив 128,3 трлн доларів. Ринок складається з двох великих груп паперів:

• SSA (державні, наднаціональні та облігації міжнародних агентств) на суму 87,5 трлн доларів (68%);
• корпоративні облігації – 40,9 трлн доларів (32%).

На світових ринках корпоративних облігаційних позик домінують США (10,9 трлн доларів) та Китай (7,4 трлн доларів). Разом вони становлять 45% всього світового ринку корпоративних боргових паперів.

Як виплачуються облігації?

Доходи за облігаційними позиками виплачуються різними способами. Це необхідно враховувати при купівлі цінних паперів. У цьому розділі приділимо увагу видам облігацій за формою виплати прибутку.

Більшість облігаційних інструментів є процентними (купонними). Вони дозволяють отримувати виплату або купон у відсотках від номіналу. Найчастіше відсоток є фіксованим, тобто не змінюється протягом усього терміну життя паперу. До відсоткових належать більшість єврооблігацій, а також ОФП, ОВДП.

Дисконтні облігації мають нульовий купон, іноді – мінімальний купон. Безкупонні торгуються зі знижкою, за ціною, нижчою від номіналу. З наближенням дати погашення зростає ринкова вартість паперу. Наприклад, ДКО, БОБЕР, казначейські векселі США.

Крім того, за формою виплати прибутку виділяють такі типи бондів:

• з плаваючою ставкою (відсоток виплат регулярно перераховується з урахуванням інфляції, ключової ставки та інших показників);
• з індексною ставкою, що рівномірно зростає за періодами;
• з індексованим номіналом (наприклад, з фіксованим купоном і номіналом, що змінюється з урахуванням інфляції);
• змішані (з фіксованими і плаваючими ставками залежно від терміну обігу);
• з амортизацією, тобто періодичною виплатою купона та частини номіналу (ОФЗ-АТ РФ);
• з оплатою на вибір (виплата купона або обмін на цінні папери нового випуску).

Зустрічаються облігації, купон за якими не гарантований ─ це інвестиційні папери зі структурним доходом. Номінал виплачується в будь-якому разі, а відсоток ─ за дотримання певних умов. Наприклад, підвищення індексу, ціни на нафту або інший біржовий актив.

Структурні бонди мають ще більш складні умови. Наприклад, як орієнтири для виплат можуть використовуватися ціни на акції чотирьох компаній.

Що отримує власник облігації?

Коливання курсу акцій викликають у деяких інвесторів таке ж хвилювання, як у фанатів під час футбольного матчу. Однак слідкування за бондами можна порівняти зі спостереженням за ростом трави. Що ж дають облігації своїм власникам?

Серед головних переваг облігаційних інструментів можна відзначити такі:

• безпечна гавань для вкладень ─ при утриманні паперу до погашення в зазначену дату інвестор отримує всю номінальну вартість;
• гарантований прибуток з мінімальними ризиками ─ ставки за держоблігаціями зазвичай вищі, ніж відсотки за банківськими депозитами;
• передбачуваний грошовий потік ─ дати і суми виплат стають відомі в момент емісії, як правило, купонні платежі надходять 2 рази на рік;
• облігації менш волатильні, ніж інші активи, тому легше продаються за ціною, близькою до номіналу;
• ризики присутні, але менші, ніж при інвестуванні в акції та інші цінні папери.

Інвестори використовують облігаційні інструменти, щоб диверсифікувати і збалансувати портфелі. Основна частина портфеля часто формується з акцій та інших більш ризикованих активів. Протягом року акції можуть впасти в ціні на 10% і більше. Тому включення бондів дає змогу компенсувати збитки під час рецесії.

Як обрати облігації для інвестування?

Який інвестор не хотів би поліпшити співвідношення ризику і прибутковості свого інвестиційного портфеля? Додавання облігацій дає змогу зробити портфель більш збалансованим за рахунок диверсифікації та зниження волатильності.

Щоб обрати відповідний облігаційний інструмент, можна спиратися на такі фактори:

• зрілість та термін дії;
• тривалість;
• процентні ставки;
• зміна ціни на вторинному ринку;
• кредитний рейтинг.

Зрілість та термін дії

Номінальна вартість облігації повертається тільки після закінчення терміну погашення, тобто при дозріванні. За паперами з більш тривалим життєвим періодом зазвичай встановлюється вища купонна ставка. Адже бонди-довгожителі сильніше схильні до ризиків зміни ключових відсоткових ставок та інфляції.

Дюрація облігації

Дюрація – це складний показник, який розраховується з урахуванням вартості паперу, прибутковості, купона та інших характеристик. По суті, це термін повернення початкових вкладень у папір, але з урахуванням усіх періодичних виплат.

Наприклад, єврооблігація з номіналом 1000$ буде погашена за 1 рік. Купонний платіж 25$ приходитиме 4 рази на рік. Виходить, що купони надійдуть через 0,25 року, потім 0,5 року, потім 0,75 року і через рік разом із номіналом.

Розрахунок дюрації виглядає так:

0,25 × 25$ + 0,5 × 25$ + 0,75 × 25$ + 1 × 1025$ / 1100$ = 0,96 року

Таким чином, чим більше купонних виплат, тим менший термін дюрації. Також цей показник дає змогу оцінити чутливість активу до змін процентної ставки.

Процентні ставки

Ціни на облігації обернено пропорційні змінам процентних ставок. Якщо відсотки зростають, ціни на бонди падають і навпаки. Істотне падіння ринкової вартості може призвести до збитків. Зміна ключових ставок впливає на прибутковість держоблігацій нового випуску.

Зміна ціни на вторинному ринку

На первинному ринку інвестор купує папір у емітента за номінальною вартістю. На вторинному ринку купівля здійснюється за ринковою ціною, вищою або нижчою від номіналу (залежно від зміни процентної ставки).

Кредитний рейтинг

Більшість облігацій мають рейтинг кредитоспроможності. Він відображає, наскільки сильними є гарантії виплати основної суми та відсотків. Рейтинги найчастіше публікують у ЗМІ, інтернеті. Найпопулярніші рейтингові агенції:

• Standard & Poor’s;
• Moody’s Investors Service;
• Fitch Ratings.

Рейтинги зазвичай змінюються від низького D до AAA. Чим нижчий рейтинг, тим вищі ризики дефолту компанії чи держави. Стабільними є інструменти рівня від BBВ до BАА або вище.

Облігації від BB до BА або нижче називаються бросовими ─ вони більш ризиковані та схильні до волатильності. Проте емітенти зазвичай компенсують ризики вигідними купонами.

Як правильно інвестувати в облігації?

Експерти радять збільшувати частку облігацій у портфелі з наближенням до пенсії. Однак інтерес молодих інвесторів до облігаційних позик зростає з кожним роком. Як почати інвестувати в облігації?

Облігаційні інструменти підходять для середньострокових і довгострокових стратегій зі збереження капіталу. Для реалізації таких стратегій достатньо мінімального досвіду роботи на фондовому ринку.

Бонди менш волатильні, ніж акції, тому можуть доповнити практично будь-який портфель. На початковому етапі експерти рекомендують спрямовувати близько 10-20% портфеля на облігаційні вкладення. У міру наближення до пенсії цю частку можна довести до 40-50%.

У процесі інвестування необхідно враховувати 7 ключових моментів.

1. Держоблігації та муніципальні папери є найнадійнішими, за ними йдуть корпоративні бонди. Краще розпочати інвестування з купонних держоблігацій.
2. Вивчити та використовувати податкові пільги. Зазвичай вони надаються за державними позиками.
3. Звертати увагу на зрілість, термін утримання та дати виплати купонів. До погашення папір можна продати на вторинному ринку. Прибуток із продажу принесуть ліквідні активи, які мають перспективи зростання.
4. Купонна ставка залежить від кредитоспроможності емітента. З іншого боку, сумнівна компанія також може запропонувати високу ставку. Тому варто орієнтуватися на рейтинги спеціалізованих агенцій.
5. Облігації зазвичай втрачають у ціні при підвищенні процентних ставок. У міру зростання ставок зростають купони для паперів з нових випусків. Тому має сенс продаж старих бондів з метою перенесення грошей у нові бонди.
6. Для створення стабільного джерела доходу можна використовувати облігаційні сходи – пакети паперів із покроковим погашенням.
7. Інвестори повинні враховувати ризик інфляції та коливання відсоткових ставок. Вони можуть спричинити зміну вартості довгострокових вкладень.

З погляду безпеки найкращими у світі визнані держоблігації уряду США (Treasury bonds). Вони вважаються безризиковими, приносять невисокий, але стабільний дохід. Наприклад, доходність 10-річних облігацій США варіюється від 2,5% до 4,3%.

Як розрахувати прибутковість облігацій?

Багатьох інвесторів-початківців оцінка облігацій збиває з пантелику. Розповідаємо, як використовувати формули для розрахунку облігаційної дохідності.

На фондовому ринку застосовуються кілька видів доходності: купонна, поточна, до погашення, ефективна, номінальна, реалізований дохід.

Номінальна дохідність (купонна ставка) — це процентний дохід, який періодично виплачує емітент (розраховується шляхом ділення річного купона на номінал).

Приклад 1. При номіналі 1000$, щорічному купоні 50$ ставка за цінним папером становитиме 5%.

ND (KS) = 50 ÷ 1000 × 100% = 5%

Поточна дохідність обчислюється шляхом ділення річного купона на поточну ринкову ціну паперу.

Приклад 2. Облігація торгується по 900$ з номіналом 1000$ і щорічним купоном 60$. Номінальна прибутковість становитиме 6%, поточна – 6,7%.

ND = 60 ÷ 1000 × 100% = 6%

TD = 60 ÷ 900 × 100% = 6,7%

Дохідність до погашення — це загальний доход, очікуваний від облігації до кінця терміну її дії.

Дохідність до вимоги — дохід, очікуваний при відкликанні паперу в конкретну дату (для відкличних інструментів). Показник дає змогу оцінити ризик дострокового погашення.

Реалізована дохідність розраховується, якщо власник планує володіти папером до моменту продажу, не чекаючи погашення.

Де можна придбати облігації?

Інвестори, зацікавлені у придбанні облігацій, можуть піти кількома шляхами.

1. Покупка через вітчизняного чи зарубіжного брокера (залежно від країни емітента). Для цього доведеться відкрити рахунок у брокерській компанії з доступом на фондовий ринок. Через брокера можна придбати як бонди з вторинного ринку в інших інвесторів, і з первинного ринку під час розміщення.
2. Купівля в емітента через інвестиційні компанії та банки. У США казначейські облігації та TIPS продаються через урядовий веб-сайт TreasuryDirect. Корпоративні папери можуть бути придбані приватно у емітента у виняткових випадках.
3. Вкладення в ETF з фіксованим доходом чи взаємні фонди, які інвестують у портфелі облігацій. Наприклад, ETF IShares TIP (держоблігації США 1-10 років) або TUSB — TD Select US Short Term (корпоративні бонди США 1–5 років). Найширший вибір ETF пропонують американські та європейські брокери.
4. Вихід на позабіржовий ринок (OTC). Більшість корпоративних і державних облігацій обертаються на національних біржах. Але частина корпоративних паперів торгуються на некотированому ринку.

Які податки сплачує власник облігацій?

У цьому розділі розбираємо, які податки сплачує власник облігацій, на прикладі трьох країн: Казахстан, Україна, РФ. Як стягуються податки при роботі з іноземними облігаціями та брокерами?

Більшість брокерів є податковими агентами, тобто утримують податок на прибуток зі своїх клієнтів. Сплачувати податки самостійно інвестору доведеться під час роботи через закордонного брокера, під час ведення активної торгівлі та в деяких інших випадках. Порядок оподаткування визначається законодавством країни інвестора.

При купівлі євробондів та інших зарубіжних активів інвестор має податкове зобов’язання як у країні резидентства, так і в країні отримання доходу. Тому перед поданням декларації варто перевірити, чи існує угода про уникнення подвійного оподаткування.

Якщо така угода є, слід подати закордонному брокеру спеціальну форму, наприклад, при отриманні доходу у США – форму W-8ben. За потреби необхідно додати до декларації довідку про сплачену суму податку від іноземного податкового органу.

Як заробити на облігаціях?

Бонди дозволяють зберігати вкладення, отримувати додатковий дохід. Але ринкові ризики втрат залишаються завжди. Знизити ризики до мінімуму і заробити допоможуть спеціальні облігаційні стратегії.

Усі стратегії для заробітку за допомогою портфеля облігацій можна розділити на три групи: активні, пасивні, гібридні.

• Активні стратегії зазвичай передбачають укладення угод для отримання максимального доходу. Вони дають змогу отримувати прибуток із різних ситуацій: зміни відсоткових ставок, кредитних рейтингів емітентів, зрушень дохідності.
• Пасивні стратегії використовуються для досягнення конкретної інвестиційної мети. Такі методики часто застосовують пенсійні фонди, банки, страхові компанії.
• Гібридні стратегії є комбінацією як активних, так і пасивних стратегій.

Розглянемо для прикладу кілька найпопулярніших стратегій заробітку на бондах.

Облігаційний своп

Своп ─ це активний продаж однієї облігації і негайне використання отриманої виручки для купівлі іншої. Стратегія дає змогу вчасно позбавлятися збиткових активів на користь більш дохідних паперів. У процесі її реалізації слід утримуватися від «сумнівних розпродажів».

Штанга

Штанга – це тактична стратегія, яка фокусується на короткострокових та довгострокових бондах. Вони ніби розміщуються на різних кінцях штанги. Іноді в портфель включають невелику кількість середньострокових паперів.

Штанга дає змогу зафіксувати дохідність у довгостроковій перспективі, зберігаючи гнучкість у короткостроковому періоді. При цьому дозріваючі облігації доводиться регулярно замінювати на нові.

Облігаційні сходи

Сходи — це консервативна стратегія для реінвестування — перерозподілу капіталу через регулярні проміжки часу. При цьому вплив процентної ставки зводиться до мінімуму. Тому можна не турбуватися про час входу на ринок.

Сходи містять бонди з рівним номіналом і «ступінчастими» термінами погашення, наприклад, 2, 4, 6, 8, 10 років. Коли перша облігація погашається через два роки, інвестор вкладає гроші в папір з 10-річним терміном погашення і так далі.

Облігаційні сходи також допомагають керувати грошовими потоками. Наприклад, отримувати щомісячний прибуток від різних купонних виплат чи реінвестувати його. За потреби інвестор може продати одну з облігацій у будь-який момент.

Висновки

Облігації ─ це боргові цінні папери, що випускаються для залучення фінансування. Покупець купонного бонда стає кредитором і отримує відсоткові платежі протягом усього терміну дії зобов’язання. Власник дисконтного паперу отримує прибуток за рахунок різниці в ціні купівлі та продажу.

Інвестори-початківці можуть заробляти на облігаціях такими способами:

• купівля та утримання до дати погашення;
• перепродаж за вищою ціною.

Професійні трейдери реалізують активні стратегії на вторинному облігаційному ринку. Довгострокові, середньострокові інвестори використовують складніші стратегії, наприклад, своп, штанга, сходи. Вони застосовують облігації для диверсифікації та балансування портфеля цінних паперів.